Вихідні дні — це субота, неділя (так звані загальні вихідні) або дні, які є вихідними згідно із графіком роботи, зазначає у роз’ясненні balance.ua.

За угодою сторін робота у вихідний день:

• або оплачується в подвійному розмірі (годинна або денна ставки) за правилами ст. 107 КЗпП,
• або компенсується іншим днем відпочинку (ст. 72 КЗпП). Тобто робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі, але додатково працівникові дають відгул. Причому якщо буде надано відгул, то це має бути відразу застережено в наказі про залучення працівника до роботи у вихідний день (лист Мінсоцполітики від 19.09.12 р. № 321/13/133-12).

Незалежно від того, де опинився працівник у свято — на основному місці роботи або у відрядженні — за роботу у святковий день йому належить оплата в подвійному розмірі, а саме (ст. 107 КЗпП):

• у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад — якщо робота у святковий день проводилася в межах місячної норми робочого часу;
• у подвійному розмірі (годинної або денної ставки) понад оклад — якщо робота проводилася понад місячну норму.

У такому розмірі оплачується час, фактично відпрацьований у святковий день.

Заміна подвійної оплати відгулом законодавством не передбачена (лист Мінпраці та соцполітики від 29.12.09 р. № 853/13/84-09). Водночас працівникові, який відпрацював у святковий день понад норму робочого часу, за його бажанням може бути наданий додатково інший день відпочинку (лист Мінсоцполітики від 09.12.14 р. № 922/13/155-14). У цьому випадку відгул може бути наданий пізніше за заявою працівника (тобто в наказі про направлення у відрядження або в наказі про залучення до роботи у святковий день це можна заздалегідь не фіксувати).

 "Баланс" № 27, який виходить з друку 12.07.21 р.