Робота винагороджується не лише окладом чи преміями. Роботодавці нерідко застосовують і додаткові стимулюючі виплати – зокрема доплати й надбавки за інтенсивність праці. Для працівника – це спосіб отримати визнання за результативну роботу, а для роботодавця – інструмент, який підтримує ефективність виробничих процесів і мотивує команду розвиватися, розповідає budni.robota.ua

«Які працівники можуть розраховувати на доплату за інтенсивність праці?», «Доплата за інтенсивність праці повинна виплачуватися регулярно чи разово?», «Що потрібно робити працівникам, щоб отримати доплату/надбавку за інтенсивність праці?» – відповідає на ці запитання Олег Вдовичен, керуючий партнер  АО «Вдовичен та партнери»

Що таке інтенсивність праці та що таке доплата за інтенсивність

У трудовому законодавстві України немає окремого визначення терміну «інтенсивність праці». На практиці ж інтенсивність праці це ступінь напруженості робочого процесу – його визначають через обсяг завдань, темп їх виконання, рівень концентрації та фізичне чи психоемоційне навантаження на працівника.

Коли працівник бере на себе більший обсяг обов’язків, працює в умовах підвищеної відповідальності або допомагає підвищити ефективність виробництва, роботодавець може передбачити для нього додаткову виплату – доплату за інтенсивність праці.

Тут варто розрізняти два близькі, але не тотожні поняття:

• доплата за інтенсивність праці – це компенсація за додаткове навантаження, роботу понад звичну норму;
• надбавка – заохочення, пов’язане радше з якістю виконання, професіоналізмом чи конкретними досягненнями.

Обидва види виплат входять до системи матеріальної мотивації персоналу. Їх умови можуть фіксуватися в колективному договорі, положенні про оплату праці або окремих галузевих нормативних документах.

Які категорії працівників можуть розраховувати на доплату за інтенсивність праці?

Право на таку виплату мають різні категорії – від рядових найманих працівників і представників технічного чи господарського персоналу до державних службовців і працівників органів місцевого самоврядування та бюджетних установ (за умови, що це передбачено колективним договором).

Форма власності підприємства значення не має: підстави для виплати визначаються Кодексом законів про працю, Законом України «Про державну службу» та іншими нормативними актами, а також умовами колективних договорів з урахуванням галузевих і міжгалузевих угод.

Доплату за інтенсивність праці можуть нарахувати представникам відповідних професій (посад) у певних галузях, відповідно до міжгалузевих угод на підставі ст. 1 та 8 Закону України «Про колективні договори і угоди».

У сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ) встановлюється доплата за інтенсивність праці у розмірі 12% до посадового окладу, зокрема, для:

• слюсаря-сантехніка;
• водія спеціальних дорожніх та будівельних машин і механізмів;
• дорожнього робітника;
• водолаза;
• робітника ритуальних послуг;
• озеленювача;
• моториста (машиніста);
• водія трамвая;
• водія тролейбуса;
• вантажника;
• електромонтера контактної мережі;
• електромонтера оперативно-виїзної бригади;
• слюсаря аварійно-відновлювальних робіт;
• робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків;
• оператора очисних споруд;
• бетоняра;
• прибиральника виробничих приміщень;
• покрівельників всіх спеціалізацій.

У сфері агропромислового комплексу (АПК) встановлюється доплата за інтенсивність праці також у розмірі 12% до посадового окладу.

Доплата за інтенсивність праці не є премією, а окремою виплатою.

За що нараховують доплату?

Оскільки чітке законодавче визначення «інтенсивності праці» відсутнє, то цю доплату варто розглядати як умовну категорію додаткових стимулюючих виплат – таких, що призначаються за фактично виконану роботу з урахуванням її складності, темпу та інших специфічних умов праці.

Ще раз підкреслимо різницю: доплата – це плата понад установлену норму, а надбавка – винагорода за вищу якість роботи.

Окремо ці виплати слід відрізняти від премій. Премія за інтенсивність праці теж може встановлюватися внутрішніми документами роботодавця як додатковий стимул, проте вона не підміняє собою доплату чи надбавку. Конкретний порядок нарахування в кожному випадку прописується в положенні про оплату праці або колективному договорі.

Загальне правило таке: встановлення доплати за інтенсивність праці – це право роботодавця, а не його обов’язок. Виплачується вона, як правило, з коштів, зекономлених у фонді заробітної плати, – якщо тільки обов’язковість такої виплати не закріплена окремим нормативним актом чи міжгалузевою угодою.

Сума доплати прив’язана до посадового окладу конкретного працівника й розраховується пропорційно до нього у відсотках.

Для державних службовців підстави для доплати за інтенсивність праці визначені Законом України «Про державну службу» та відповідною постановою. Критеріями тут можуть бути:

• якість і складність підготовлених документів;
• дотримання строків виконання завдань, обробки й підготовки документації;
• ініціативність державного службовця.

Верхня межа таких виплат встановлена не завжди. Роботодавець має право зменшити або скасувати доплату – наприклад, держслужбовцю це можуть зробити у разі порушення строків або зниження якості роботи.

Окремим категоріям працівників державного сектору можуть призначатися й інші види стимулюючих виплат – зокрема надбавка за виконання особливо важливої роботи. Порядок її встановлення, розмір і строк виплати  регулюються спеціальними нормативними актами чи рішеннями уповноважених органів.

Доплата за інтенсивність праці виплачується регулярно чи разово? На який термін встановлюють доплату?

За загальним підходом доплата за інтенсивність праці прив’язана до конкретного результату роботи – тобто вона має разовий, а не системний характер.

Виняток становлять випадки, коли обов’язковість такої виплати прямо закріплена законом чи міжгалузевою угодою.

Наприклад, вони стосуються деяких категорій державних службовців, посад державної служби (Державного секретаря Кабінету Міністрів України, його заступників, державних секретарів міністерств). Враховуючи, що доплата за інтенсивність праці виплачується за фактично виконану роботу, її виплата проводиться за певний період/строк (наприклад, за певний місяць).

Як законно встановлюється додаткове навантаження працівникам?

Збільшення інтенсивності праці не передбачає зміну істотних умов праці й не заборонене законом. Додаткове навантаження на працівників покладається виключно на підставі розпорядчого документа керівництва – наказу. У кадровій практиці запит «доплата за інтенсивність праці наказ» є одним із найпоширеніших, адже саме цей документ є підставою для нарахування відповідної виплати. У наказі зазначаються посада працівника, вид стимулюючої виплати, період її нарахування та розмір доплати або надбавки у відсотках до посадового окладу.

Законодавство не встановлює єдиної форми документа, тому зразок наказу про доплату за інтенсивність праці кожен роботодавець може розробляти самостійно з урахуванням вимог кадрового діловодства та внутрішніх положень підприємства.

Доплата за інтенсивність праці може бути зазначена в наказі щодо нарахування сум заробітної плати наприкінці місяця відповідно до результатів роботи працівника.

Від чого залежить інтенсивність праці та як працівнику отримати надбавку за інтенсивність?

Як вже зазначалося, розмір та порядок виплати доплат, нарахувань за інтенсивність праці детально мають прописуватися в умовах колективного договору або Положенні про оплату праці. Інтенсивність праці напряму залежить від результатів виконаної роботи з урахуванням напруженості праці працівника (розумової, фізичної), темпу виробничих процесів (якщо це підприємство), її ефективності.

Доплата за інтенсивність праці носить також стимулюючу функцію для працівника, під час її нарахування можуть бути враховані такі складові:

• матеріальне заохочення праці;
• якість організації праці на підприємстві (організація ефективності виробничих процесів);
• нормування робочого дня (в межах норми людино-годин план працівником перевиконано);
• санітарно-гігієнічні умови на робочому місці (умови, за яких виконувалася певна робота);
• соціальні відносини між працівниками (людський фактор, який сприяє досягненню мети діяльності компанії);
• відповідальність працівника (додаткова відповідальність від підвищення темпу процесів, поставлених завдань, виконання обов’язків тимчасово відсутнього співробітника);
• кваліфікація працівників (оцінюється рівень професійної майстерності);
• загальні умови життя (що впливають й на умови праці) тощо.

Надбавки до заробітної плати: приклад розрахунку

Надбавки до заробітної плати та доплати за інтенсивність праці найчастіше встановлюються у відсотках до посадового окладу працівника.

Наприклад, якщо посадовий оклад працівника становить 20 000 грн, а колективним договором передбачено доплату за інтенсивність праці в розмірі 15%, розрахунок буде таким:

20 000 грн × 15% = 3 000 грн.

У такому випадку заробітна плата працівника за відповідний період становитиме:

20 000 грн + 3 000 грн = 23 000 грн.

Інший приклад. Якщо працівнику встановлено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 25% до окладу 18 000 грн:

18 000 грн × 25% = 4 500 грн.

Загальний розмір виплати становитиме:

18 000 грн + 4 500 грн = 22 500 грн.

Якщо ж працівник отримує одночасно кілька стимулюючих виплат, наприклад, доплату за інтенсивність праці та надбавку за виконання особливо важливої роботи, порядок їх нарахування визначається внутрішніми документами роботодавця або спеціальними нормативними актами.

Перед установленням таких виплат роботодавцю доцільно закріпити критерії оцінки результатів роботи, щоб уникнути спорів щодо обґрунтованості їх нарахування або скасування.

Отже, критерії призначення доплат і надбавок за інтенсивність праці не закріплені жорстко на законодавчому рівні – вони мають умовний характер і встановлюються самим роботодавець. Він фіксує їх у колективному договорі (або положенні про оплату праці), орієнтуючись на результативність і ефективність роботи конкретного співробітника, і саме ці показники враховує при визначенні розміру виплати.