з 26 липня 2026 року в Україні набирають чинності зміни, внесені в Положення про робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340) наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 12 грудня 2025 року № 1727 (далі — Положення). Їх ухвалено для гармонізації українського законодавства з вимогами ЄС, пояснює Леся Дубчак, адвокат, кандидат юридичних наук, доцент, керівник Адвокатського бюро "Лесі Дубчак", для LIGA.net

Як зазначено в п. 1 розділу 1 вказаного Положення, воно розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - Угода ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух", з урахуванням рішення Спільного комітету (створеного Угодою між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом, затвердженою Указом Президента України від 16 вересня 2022 року N 654 "Про затвердження Угоди між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом") від 25 вересня 2025 року N 3/2025, Регламенту (ЄС) N 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного до соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та внесення змін до Регламентів Ради (ЄЕС) N 3821/85 та (ЄС) N 2135/98 і скасування Регламенту Ради (ЄЕС) N 3820/85, Директиви 2002/15/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 2002 року щодо організації робочого часу осіб, які здійснюють мобільну діяльність у сфері автомобільного транспорту, з метою вдосконалення методів роботи та гармонізації умов конкуренції у сфері автомобільного транспорту відповідно до європейських стандартів, забезпечення належних умов праці для водіїв, підвищення рівня безпеки дорожнього руху, а також ефективного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо робочого часу, тривалості керування автомобільними транспортними засобами, перерв і періодів відпочинку водіїв.

Основні зміни

Сфера дії Положення розшириться — не лише на найманих водіїв, а й на водіїв-ФОП; водіїв, які працюють за цивільно-правовими договорами; окремі категорії міжнародних перевезень пасажирів, у тому числі міжнародне таксі.

Заборонено проводити регулярний щотижневий відпочинок у кабіні вантажівки. Перевізник повинен забезпечити водію належне місце для відпочинку поза транспортним засобом.

Зберігаються норми часу керування транспортним засобом:

• до 9 годин на день (двічі на тиждень можна до 10 годин);
• не більше 56 годин на тиждень;
• не більше 90 годин за два тижні;
• після 4,5 години безперервного керування - обов’язкова перерва 45 хвилин

Нічна робота (22:00–06:00): тривалість робочої зміни водія не може перевищувати 10 годин.

Нові вимоги до тахографів

• для нових транспортних засобів, які після 30 червня 2026 року вперше реєструються для міжнародних вантажних перевезень, обов’язковими стають смарт-тахографи G2V2;
• водій повинен мати записи за поточний день і попередні 56 днів;
• перевізник зобов’язаний зберігати ці дані не менше 24 місяців (2 роки) за своїм місцезнаходженням та надавати на вимогу уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Кого зміни не зачеплять

Винятки передбачені, зокрема, для:

• транспорту сил оборони, екстрених та аварійних служб;
• комунального, сільськогосподарського та поштового транспорту в межах 100 км;
• транспортних засобів до 7,5 т, які перевозять власний вантаж у межах 100 км, якщо керування не є основною професією водія;
• навчального транспорту;
• перевезень у районах бойових дій.

Окремі нові штрафи не запроваджуються, однак починають діяти нові вимоги, за невиконання яких застосовуватимуться вже існуючі адміністративно-господарські санкції, передбачені законодавством про автомобільний транспорт.

До найбільш поширених порушень належать:

• відсутність або несправність тахографа;
• відсутність роздруківок чи записів режиму праці та відпочинку;
• перевищення допустимого часу керування;
• ненадання водію обов’язкового часу відпочинку;
• неналежне ведення документації перевізником;
• організація регулярного щотижневого відпочинку водія в кабіні автомобіля, якщо закон вимагає забезпечити інше місце відпочинку.

Під час перевірок контролюючі органи зможуть аналізувати дані тахографа за значно триваліший період, ніж раніше, що істотно підвищує ризик виявлення системних порушень.

Що доведеться змінити роботодавцям водіїв

Роботодавцям необхідно буде:

• переглянути графіки роботи водіїв;
• привести посадові інструкції та локальні нормативні акти у відповідність до нових правил;
• організувати постійний контроль за режимом праці та відпочинку водіїв;
• забезпечити належне використання тахографів;
• налагодити зберігання інформації з тахографів протягом двох років;
• планувати маршрути так, щоб водії могли своєчасно проходити обов’язковий відпочинок.

Що зміниться для водіїв

Водії повинні:

• суворо дотримуватися режиму керування;
• своєчасно робити 45-хвилинні перерви після 4,5 години руху;
• контролювати правильність використання тахографа;
• мати дані про режим праці та відпочинку за поточний день і попередні 56 днів;
• водій, який працює за наймом або перебуває у розпорядженні більш ніж одного автомобільного перевізника, зобов'язаний надати кожному з них достатню інформацію, необхідну для забезпечення дотримання вимог Положення;
• не допускати порушень вимог нових правил.

Практичні наслідки для бізнесу

Найбільш відчутними стануть:

• збільшення витрат на організацію роботи водіїв, відповідно, зросте вартість перевезення, а, як наслідок, вартість товарів/послуг;
• необхідність точніше планувати маршрути;
• додаткові витрати на місця відпочинку під час міжнародних перевезень;
• посилення контролю під час перевірок;
• підвищення ризику притягнення до відповідальності за недотримання режиму праці та відпочинку.

Контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснює, насамперед, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Інспектори Укртрансбезпеки мають право:

• проводити рейдові перевірки на дорогах;
• перевіряти тахографи, картки водія, роздруківки та записи;
• перевіряти документи, які підтверджують режим праці та відпочинку;
• виносити постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів до перевізників відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»
•  в межах своїх повноважень притягувати до відповідальності автомобільного перевізника та (або) водія за порушення вимог, передбачених Положенням або Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року N 385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за N 946/18241 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 21 березня 2025 року N 532), у тому числі за правопорушення, вчинені на території іншої держави, якщо вони були виявлені на території України та за них автомобільного перевізника та (або) водія не було притягнуто до відповідальності.

Після останніх змін найбільш болючим для бізнесу є не штраф 340 грн. за саме порушення режиму праці та відпочинку, а штраф 17 000 грн. за відсутність документів, які підтверджують дотримання цього режиму.

На практиці Укртрансбезпека може кваліфікувати:

• відсутність роздруківки тахографа;
• відсутність картки водія;
• відсутність даних за необхідний період;

як відсутність документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», і застосувати штраф у розмірі 17 000 грн до автомобільного перевізника.

На що варто звернути увагу юристам

Подібні зміни законодавства з великою ймовірністю призведуть до збільшення кількості спорів щодо оскарження постанов контролюючих органів, правильності використання тахографів, оформлення трудових відносин із водіями та відповідальності перевізників тощо.

Тому  ключовими будуть питання:

• чи правильно інспектор кваліфікував порушення;
• чи дійсно конкретний документ був обов’язковим саме для цього виду перевезення;
• чи дотримано процедуру перевірки;
• чи правильно оформлено акт перевірки та постанову;
• чи може конкретне порушення вважатися «відсутністю документів» у розумінні ст. 48 Закону.

Саме навколо цих питань, на нашу думку, буде формуватися судова практика щодо спорів з контролюючим органом.