Особи вважаються зниклими безвісти за особливих обставин, якщо вони зникли безвісти, зокрема у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією. Їх правовий статус визначає в тому числі Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12.07.2018 № 2505-VIII (далі — Закон № 2505).

Частиною 3 ст. 119 КЗпП визначено, що за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби зберігаються місце роботи і посада на підприємстві (у ФОП), на якому вони працювали на час призову (укладання контракту).

Отримання військовослужбовцем статусу зниклого безвісти не припиняє дію гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Вони мають зберігатися роботодавцем на строк (ч. 5 ст. 119 КЗпП):

— до дня, наступного за днем взяття такого військовослужбовця-працівника на військовий облік у ТЦК після звільнення з військової служби, у разі появи після визнання безвісно відсутнім, або

— до дня оголошення судом працівника померлим.

Щодо припинення трудового договору на підставі п. 8² ч. 1 ст. 36 КЗпП, а саме у зв’язку з визнанням працівника судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Тут важливо розрізняти два різних правових статуси особи, зниклої безвісти, й два різних способи їх набуття — за рішенням суду та через внесення відомостей до Реєстру зниклих безвісти (роз’яснення Мін’юсту від 24.05.2024). Тобто особа, зникла безвісти, та особа, визнана безвісно відсутньою, — це не тотожні поняття.

У наведених вище нормах ст. 119 КЗпП йдеться про осіб, що зникли безвісти за особливих обставин. Цього статусу особа набуває з моменту внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (див. ст. 4 Закону № 2505).

Зауважте, що військовослужбовець вважається зниклим безвісти й тоді, коли побратими свідчать, що особа, ймовірно, загинула, але немає можливості забрати тіло загиблого через активні бойові дії ( роз’яснення Координаційного штабу з питань поводження з полоненими).

Роботодавець, який отримав копію сповіщення від ТЦК про те, що його мобілізований працівник зник безвісти, продовжує зберігати за таким працівником місце роботи і посаду.

Отримання такого сповіщення не є підставою для припинення трудового договору з працівником відповідно до п. 8² ч. 1 ст. 36 КЗпП чи на інших підставах, визначених КЗпП. Такого ж висновку доходить НАДС у роз’ясненні 03.04.2023 № 164-р/з.

У табелі обліку робочого часу дні увільнення від роботи мобілізованого працівника зазвичай позначають кодом «ІН» (22) — «інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул і т. ін.)».

У Д1 Податкового розрахунку відображайте мобілізованого працівника як особу, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, вказуючи у графі 14 кількість календарних днів у трудових відносинах.

І тільки якщо у подальшому працівника буде визнано судом безвісно відсутнім або оголошено померлим, припинення трудових відносин з ним стане можливим на підставі п. 8² ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у

Чернігівській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тетяна Черняк