Відповідно до статті 21-1 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:

- спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який має бути достатнім для своєчасного початку виконання ним своїх обов’язків;

- спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;

- інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, тобто базові години та дні.

Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів – 6 днів на тиждень. Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконувати її поза межами базових днів і годин, або якщо його повідомили про наявність роботи з порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.