Відповідно до Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” зі змінами (далі – Закон № 1105) право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи день звільнення).

Одночасно повідомляємо, що Законом № 1105 зазначена підстава для призначення застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності – листок непрацездатності, сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність. Сформований електронний листок непрацездатності у день створення стає доступним для перегляду в кабінетах страхувальника та застрахованої особи на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, але до дати закінчення строку його дії не може бути використаний страхувальником як підстава для нарахування матеріального забезпечення.

Також зазначаємо, що після формування електронного листка непрацездатності в електронному кабінеті страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України роботодавець, відповідно до Закону № 1105, протягом десяти робочих днів з дня закінчення строку його дії (зміни статусу на “готовий до сплати”) призначає страхову виплату застрахованій особі, в тому числі і тій особі, яка звільнилася.

Звертаємо увагу, що згідно з Законом № 1105 тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Пенсійним фондом України застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення експертною командою оцінювання повсякденного функціонування (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.