Коли поширюють недостовірну інформацію про пересічного громадянина, він, захищаючи в судовому порядку честь, гідність та ділову репутацію, вправі вимагати також відшкодування моральної шкоди. Щодо посадових і службових осіб існують нюанси, інформує НААУ

Різні субʼєкти

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 31 Закону «Про інформацію» суб’єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Але це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

Деякі суди трактують ці положення в бік звуження права чиновників на відшкодування моральної шкоди. А саме: у разі поширення недостовірної інформації про діяльність особи, яка наділена владними повноваженнями, визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування є достатньою сатисфакцією.

Така позиція ґрунтується на тлумаченні терміну «суб’єкт владних повноважень», що закріплений в п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС. Нагадаємо, ним позначається орган державної влади (в тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. або наданні адміністративних послуг.

Але це визначення не узгоджується із «суб’єктом владних повноважень», закріпленим у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про інформацію», - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зважаючи на різницю у визначеннях, у практиці утверджується й альтернативний підхід, відповідно до якого звуження права посадових і службових осіб на відшкодування шкоди, завданої внаслідок поширення про них недостовірної інформації, визнається недоцільним.

Право для всіх

Наприклад, при розгляді справи  № 757/10886/20-ц (рішення у якій було ухвалено до прийняття Закону «Про медіа») суд апеляційної інстанції визначив, що в інформаційних відносинах законодавство розмежовує поняття «суб’єкт владних повноважень» і «посадова особа».

Це слідує з аналізу ст.ст. 1, 31 Закону «Про інформацію» та ст. 17 Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Так, визначення терміну у Законі «Про інформацію» не охоплює суб’єкта владних повноважень посадових і службових осіб, як це передбачено в інших законодавчих актах.

Закон фактично проводить межу між способами захисту права органів влади чи місцевого самоврядування як позивачів у спорах про спростування недостовірної інформації, та аналогічними справами, де позивачем є фізична особа, навіть якщо вона є посадовою особою органу влади.

Такий підхід пояснюється тим, що йдеться про захист особистих немайнових прав, які властиві за своєю сутністю людині (незалежно від її професійного статусу). Зокрема, згідно зі ст. 3 Конституції людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того, відповідно до ст. 297 ЦК кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність і честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Одним зі способів захисту честі та гідності є відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає в приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, законодавство наділяє правом на захист честі, гідності, ділової репутації всіх фізичних осіб незалежно від того, є вони посадовими особами чи ні. Іншими словами, посадова особа має таке ж право на захист свого загальнолюдського права, як і будь-яка інша людина.

***

Тож позиція щодо недоцільності трактування ч. 2 ст. 31 Закону «Про інформацію» в бік звуження права посадових і службових осіб на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок поширення недостовірної інформації, беззаперечно є обґрунтованою. Адже враховує підхід законодавця до трактування поняття  «суб’єкт владних повноважень» саме як учасника інформаційних правовідносин.

На підставі вищенаведеного можна сформувати висновок, що посадові та службові особи, як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, вправі вимагати в судовому порядку не лише спростування недостовірної інформації про себе, а й відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вікторія Кучерявенко, член Ради Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу