Статтею 17 Закону України «Про охорону праці» визначено, що для певних категорій працівників, зокрема, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. роботодавець або уповноважений ним орган зобов’язаний забезпечити фінансування та організацію проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів.

Відповідно до Наказу МОЗ України від 21.05.2007 № 246 «Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» (зі змінами), алгоритм організації попереднього (періодичного) медичних оглядів є наступним.

Спеціалісти відділів гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці міжрегіональних Управлінь Держпраці щорічно за заявкою роботодавця (його представника), за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи, визначають категорії працівників відповідно до штатного розпису, які підлягають попереднім (періодичним) медичним оглядам та до 1 грудня складають Акт визначення категорій працівників у двох примірниках, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.

Роботодавець попередньо організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до Наказу МОЗ України № 248 від 08.04.2014 р. «Про затвердження Державних санітарних норм і правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» та подає ці дані (копії протоколів інструментально-лабораторних досліджень умов праці) разом з заявкою на складення Акта до територіального Управління інспекційної діяльності Держпраці.

На підставі Акта роботодавець складає протягом місяця у чотирьох примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, за визначеною формою. Зазначені списки подаються для погодження в територіальне Управління інспекційної діяльності Держпраці.

Працівники, для яких є обов’язковими попередній та періодичні наркологічні та психіатричні огляди подають у медичні комісії відповідний документ (Довідку) відповідно до вимог наказу МОЗ України від 18.02.2022 року № 651.

Роботодавець за власний кошт забезпечує організацію проведення медичних оглядів, витрати на поглиблене медичне обстеження працівника з підозрою на професійні та виробничо – зумовлені захворювання та їх медичну реабілітацію, диспансеризацію працівників груп ризику розвитку професійних захворювань.

На період проходження медогляду роботодавець зберігає за працівником місце роботи (посаду) і середній заробіток.

За результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформляє Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників який складається у шести примірниках – один примірник залишається у медичному закладі, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або уповноваженій працівниками особі, профпатологу, Управління інспекційної діяльності Держпраці у області, робочому органу Головного управління Пенсійного фонду у області.

Наголошуємо, що згідно частини 2 статті 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Водночас відповідно до частини 3 статті 159 Кодексу законів про працю України працівник зобов’язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Для роботодавців наступає адміністративна відповідальність за порушення організації медичних оглядів працівників (ч. 5 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Зокрема, тягне за собою накладення штрафу на працівників від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.