Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Для учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ (далі – Закон № 3551), надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, що зафіксовано у ст. 77² Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та у ст. 16² Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504).

Працівник повинен підтвердити роботодавцю свій пільговий статус відповідним посвідченням інваліда війни або учасника бойових дій. Підстава для надання додаткової відпустки – вищезазначений документ із відповідною заявою працівника. Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (інваліда війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на додаткову відпустку.

Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни не належить до щорічних відпусток, а є пільгою, гарантованою державою.

Така надається незалежно від відпрацьованого в році часу один раз упродовж календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інвалідів війни. Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 календарних днів

Право на цю відпустку не обмежується тривалістю інших видів відпусток, тобто надається понад щорічні основну та додаткову відпустки.

Така відпустка має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.