Згідно зі ст. 4 Закону про відпустки, до складу щорічних відпусток входять:

— основна відпустка. Її тривалість становить не менше 24 календарних днів за календарний рік. Проте згідно зі ст. 6 Закону про відпустки деяким категоріям працівників (вугледобувної, металургійної, електроенергетичної, лісової промисловості, педагогічним та науковим працівникам і т. д.) надається основна щорічна відпустка у більшому розмірі;

— додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці. Тривалість такої відпустки – до 35 календарних днів за календарний рік (ст. 7 Закону про відпустки). Перелік таких робіт встановлюється окремими нормативними документами, за списками виробництв, цехів, професій та посад, затвердженими КМУ (див. додаток 1 до постанови КМУ від 17.11.1997 р. № 1290);

— додаткова відпустка за особливий характер роботи. Згідно зі ст. 8 Закону про відпустки ця відпустка буває двох видів:

1) у розмірі до 35 календарних днів за календарний рік окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних та геологічних умовах і умовах підвищеного ризику для здоров’я. Перелік таких робіт встановлюється окремими нормативними документами, за списками виробництв, цехів, професій та посад, затвердженими КМУ (див. додаток 2 до постанови КМУ від 17.11.1997 р. № 1290);

2) у розмірі до 7 календарних днів за календарний рік працівникам із ненормованим робочим днем. Список посад, робіт і професій, на яких працівникам встановлюється ненормований робочий день, визначається колективним договором, угодою;

— інші відпустки, передбачені чинним законодавством.

Зверніть увагу, що щорічні додаткові відпустки, встановлені ст. 4 Закону про відпустки, надаються пропорційно до фактично відпрацьованого часу. 

Також, згідно зі ст. 10 Закону про відпустки, такі додаткові відпустки надаються понад щорічну основну відпустку. Щоправда, надання таких відпусток є можливим тільки на одній із підстав, яку обирає сам працівник. I лише працівники, які працюють на роботах, посадах або професіях, що у додатках 1 і 2 до постанови КМУ від 17.11.1997 р. № 1290 виділені знаком (*), мають право на додаткові відпустки з обох підстав.