При звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення, що передбачено статтею 116 Кодексу законів про працю України. 

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. 

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати, із зазначенням окремо кожного виду виплати:

• основна та додаткова заробітна плата;
• заохочувальні та компенсаційні виплати;
• інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства.

У разі затримання розрахунку при звільнені відповідальність передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок введення бойових дій a6o дії інших обставин непереборної сили (частина 3 статті 10 Закону № 2136–IX) .

У  разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства (частина 4 статті 10 Закон № 2136–IX).

Таким чином, з урахуванням вищевказаної інформації, виплата вихідної допомоги працівнику проводиться у день звільнення з дотриманням вимог чинного законодавства про працю.