Нагадаємо, що 15 липня Президент підписав новий законопроект № 7251, призваний оптимізувати трудові відносини. І що цей законопроект (вже під номером 2352-IX від 01.07.2022) набере чинності з дня, наступного після дня його офіційного опублікування, інформує Дебет-Кредит

Призупинення трудового договору: що змінилося? 

Законотворці переписали текст усієї (!) статті 13 Закону № 2136.  Тобто, вона найближчим часом отримає нову редакцію. 

За новою редакцією цієї статті: 

1) Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.

Тобто, війна (під соромязливою назвою «збройна агресія проти України») стає обов’язковим чинником призупинення трудового договору. До цього вона була лише одним з можливих чинників (хоча Держпраці, як бачимо, вважала інакше). 

2) Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. 

Тобто, законотворці уточнили граничний строк, протягом якого трудові відносини можуть бути призупинені. Втім, оскільки сам Закон № 2136, яким це призупинення передбачено, теж тимчасово-воєнний, то в цьому немає жодної сенсації. В законі просто з’явиться конкретика. 

3) У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

А ось це – більш важливе уточнення. І воно потребує розяснень від Мінекономіки. Адже граничний строк призупинення дії трудового договору прив’язаний до дії воєнного стану в Україні. Яким роботодавець не керує і не може його спрогнозувати. Тож, з одного боку, якщо воєнний стан у нас скасують, то працівник знову буде повинен стати до роботи. А з іншого боку, його про це треба повідомити заздалегідь  – ще й за 10 днів. 

4) Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Це теж досить важливе, хоча і очевидне уточнення. Зрозуміло, що призупинення трудових договорів можливе лише в межах трудових відносин. А якщо йдеться про виконання функцій за виборними посадами, де трудових відносин немає, то не можна говорити про призупинення виконання таких функцій. І, так, призупинення трудового договору – це вимушений захід, який застосовується у разі неможливості надання працівнику роботи для виконання. А не погроза, якою роботодавець може примушувати працівників працювати на гірших умовах, ніж звичайно. 

5) Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов’язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності  обласні).

6) У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов’язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису. 

Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.

Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.

Це теж важливе уточнення: по-перше, законотворці прописали зміст наказу про призупинення дії трудового договору, і, по-друге, встановили процедуру його оскарження працівником. Щоправда, йому доведеться звертатися до Мінекономіки (безпосередньо або до його територіальних органів – скоріш за все, маються на увазі органи Держпраці на місцях). Але такі органи мають право видавати приписи на зміни в цих наказах, які обов’язкові до виконання! 

А що із компенсацією втрат? 

Цей момент дуже важливий, адже, як і в попередній редакції ст. 13 Закону № 2136, зараз в ній говориться: відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Тобто, платитиме за все РФ. Але як її змусити до цього, яка має бути процедура? З метою уточнення до Закону № 2136 додали нову статтю 15. 

Стаття 15 має назву «Відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України». Тобто, вона напряму регулює втрати, які поніс працівник, який змушено призупинив трудовий договір під час війни. 

Ця стаття говорить наступне: 

1. Відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

2. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, як ми бачимо, у працівника є шанси отримати компенсацію з двох типів джерел – або від самої РФ, або за рахунок міжнародної допомоги. А, може, і з третього джерела, про яке ми зараз ще не знаємо – воно може бути прописано наступними змінами в законодавство. Проте, у будь-якому випадку, порядок отримання цієї компенсації має встановити Кабмін. 

І, як зазначено в Прикінцевих положеннях до нового закону, КМУ повинен:

1) протягом одного місяця з дня набрання чинності цим законом опрацювати питання соціальної підтримки працівників, дію трудових договорів з якими призупинено і яким не виплачується заробітна плата або які не мають інших джерел доходів, та про результати поінформувати ВРУ;

2) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим законом опрацювати питання відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством, та про результати теж  поінформувати ВРУ.