На сьогоднішній день питання розірвання трудових відносин регулюється не тільки Кодексом законів про працю України, а і іншими спеціалізованими нормативними актами, які є чинними на період тривалості воєнного стану. Так, зокрема, Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24 березня 2022 року, встановлено додаткові підстави для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, зазначає Анастасія Шевченко, керівник юридичного напрямку, ЛІГА:ЗАКОН     

У випадку, якщо внаслідок бойових дій підприємство повністю зруйновано, знищено його майно, виробничі потужності та документацію, роботодавець має право звільнити працівника (тобто розірвати трудову угоду). Про таке звільнення працівника необхідно попередити не пізніше, ніж за 10 днів до такого звільнення. Також працівнику виплачується допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Якщо підприємство розташоване в районах бойових дій і є загроза для життя і здоров’я людей, працівник може розірвати трудовий договір за власним бажанням без двотижневого відпрацювання за статтею 38 КЗпП.

Нагадаємо, що такі умови спрощеного розірвання трудових договорів діють виключно впродовж воєнного стану. Після скасування воєнного стану він втратить свою чинність.

Можливості розірвання трудового договору в судовому порядку наразі залишилися ті ж самі, що і в довоєнний період. Так, у випадку якщо підприємство ліквідовано — працівник може звернутись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Це питання регулюється статтею 293 Цивільно-процесуального кодексу України.

Щодо документів, які необхідно додати до позовної заяви зауважимо наступне. Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу встановлено наступний перелік документів, що подаються до позовної заяви:

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.