Роз’яснення Вікторії Поліщук, адвоката, Голова Комітету трудового права Національної асоціації адвокатів України (НААУ), на своїй сторінці у фейсбуці

Правова база: Кодекс законів про працю України, Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».

Для початку термінологія:

• особа, зникла безвісти, — фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук;
• особа, зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, — особа, яка зникла безвісти в зоні збройного конфлікту під час проходження нею військової служби або за будь-яких інших обставин, що підтверджують факт перебування особи у цій зоні.

Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду.

Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку.

Хто ж є заявником?

Заявником є особа, яка подала заяву про розшук особи, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування.

Заява про розшук особи, зниклої безвісти, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України.

Заява про розшук особи, зниклої безвісти, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, об’єднанням громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення.

За особою, зниклою безвісти, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.

Далі роботодавець діє у порядку, який передбачає оформлення смерті працівника. Видача наказу і трудової книжки родичам, а також виплата заробітної плати.