Відповідно до статті 5 Закону України “Про державну службу” (далі – Закон) відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Закон № 2136 є частиною законодавства про працю, а тому застосовується до тих правовідносин, що виникають на державній службі, стосовно яких в Законі відсутнє правове регулювання.

Статтею 57 Закону визначено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Отже, кількість днів відпустки, яка надається державному службовця чітко визначена нормою Закону. Зважаючи на викладене, частина перша статті 12 Закону № 2136 не поширюється на державних службовців, тому кількість днів щорічної основної оплачуваної відпустки, визначена статтею 57 Закону для державних службовців, не скорочується.