Проблема в тому, що Закон про відпустки нічого не говорить про те, як визначити, хто з батьків повинен використовувати додаткову відпустку на дітей, зазначає buhgalter.com.ua

Також там не згадується, чи може роботодавець вимагати якісь документи від працівника для підтвердження того, що другий із подружжя не скористався цією відпусткою.

Якихось підзаконних актів на виконання норм ст. 19 Закону про відпустки теж не варто чекати, оскільки про них там не згадується.

Тому увесь вантаж роз’яснення задумок законодавців ліг на плечі Мінекономіки. Хоча і вони конкретного переліку документів, на жаль, не вказали. І це, мабуть, тому, що Закон про відпустки про них умовчує.

Так, у листі від 10.08.2021 р. № 4712-06/40797-07 фахівці Мінекономіки роблять такі висновки:

1. Один з батьків дітей має право на додаткову соціальну відпустку за умови, що другий з батьків у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.

2. Чинним законодавством не визначений конкретний перелік документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що мати (батько) не скористалася(вся) правом на додаткову соціальну відпустку.

3. На їх думку, роботодавцеві може бути наданий будь-який належним чином оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується, що другому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка. На жаль, якихось конкретніших рекомендацій з приводу того, яким має бути такий підтверджуючий документ, фахівці Мінекономіки не надали.

4. Рішення про надання вказаної соціальної відпустки приймається роботодавцем з урахуванням наданих документів.

По суті, Мінекономіки «перекладає стрілки» на роботодавця у вирішенні питання про документальне підтвердження рішення одного з батьків про використання додаткової відпустки на дітей.

Звичайно, найдостовірнішим варіантом є довідка з місця роботи другого з батьків, в якій зазначено, що працівник таку відпустку не використав.

У такому разі отримуємо подвійну вигоду: кожен роботодавець (і батька, і матері дітей) триматиме руку на пульсі відпускних намірів працівників. Але ось у чому заковика. У законодавстві не згадується про обов’язок її надання працівником, тобто це справа добровільна. Тому ми вважаємо: якщо працівник надав відповідну довідку з місця роботи другого з подружжя, то це ідеальний варіант. Але якщо працівник таку довідку не може надати, зокрема, з об’єктивних причин (другий з подружжя є безробітним, підприємцем, перебуває за кордоном і тому подібне), то роботодавець може надати соцвідпустку на дітей на підставі тільки заяви працівника.

У такій заяві працівник повинен зазначити, що другий з подружжя правом на відпустку в поточному році не користувався/не користувалася.

Аналогічний механізм зазначення в заяві працівника, що другий з подружжя не користується правом на підвищення розміру граничного доходу кратно кількості дітей, застосовується і щодо надання «дитячої» ПСП. Більше жодні підтверджуючі документи або окремі заяви не потрібні (підкатегорія 103.08.03 ЗІР).