Однозначно — ні, оскільки така перерва є однією обов’язкових гарантій, у тому числі щодо охорони праці, встановлених трудовим законодавством. Тому, будь-які домовленості щодо скасування такої перерви, навіть, якщо вони ініційовані самим працівником, будуть недійсні, а роботодавець може бути оштрафований за порушення трудового законодавства.

Єдиний виняток, передбачений законодавством для робіт, де через умови виробництва, перерву встановити не можна (наприклад, за певних обставин для сторожа). Та навіть у такому випадку, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу (ч. 4 ст. 66 КЗпП).

Щодо можливості зменшення тривалості обідньої перерви, порівняно з загальноприйнятою однією годиною, то це цілком можливо. Однак при цьому, важливо пам’ятати, що тривалість такої перерви не може бути абсолютно номінальною, коли очевидно, що вона є недостатньою для приймання їжі, та хоча б мінімального відпочинку працівника між роботою (наприклад, 10 хвилин). Варіант тривалості 30 хвилин і довше, в розумінні мінімізації ризиків штрафу за порушення трудового законодавства через недостатність перерви, є набагато кращим.