Після зарахування коштів на рахунок отримувача вони є його власністю. Відповідно, вони втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набувають статусу вкладу.

У справі № 756/1927/16-ц особа оскаржувала постанову приватного виконавця, якою накладено арешт на її кошти, що містяться на рахунках у банках, у тому числі для отримання заробітної плати.

Суди перших двох інстанції скасували постанову приватного виконавця, оскільки це порушує право боржника на отримання заробітної плати.

Натомість Касаційний цивільний суд зауважив, що такий висновок є необґрунтованим. Адже арешт на рахунок не унеможливлює отримання боржником заробітної плати, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу).

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця, відповідно до ч.3 ст.52 Закону «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться. У разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов’язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів та повернути його постанову без виконання.

Рахунок для отримання заробітної плати не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

www.zib.com.ua