Державні гарантії та трудові відносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України), іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно з ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заборгованість із виплати заробітної плати – це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам і працюючим за договорами, а також звільненим працівникам. Заборгованою вважається сума, яка включає всі нарахування в грошовій і натуральній формі з фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок із доходів фізичних осіб та суми єдиного внеску працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена («Методологічні положення з організації державного статистичного спостереження «Стан виплати заробітної плати», затверджені наказом Держкомстату від 20.10.2011 р. № 264). За порушення встановлених строків  виплати заробітної плати більш як за один місяць передбачена фінансова, кримінальна та адміністративна відповідальність.

Невиплата заробітної плати є посяганням на право на саме життя (правова позиція Конституційного Суду України, викладена в його Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008, за якою право заробляти собі на життя є невід’ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абз. 2 пп. 6.1.1 пп. 6.1 п. 6 мотивувальної частини).

У разі затримки виплати заробітної плати рекомендуємо, по-перше, написати заяву на ім’я керівника про виплату заборгованої суми заробітної плати. Якщо безпосередні переговори з роботодавцем не призвели до результату та заробітну плату не виплачено, необхідно звернутися із заявою до профспілки про вирішення питання виплати заробітної плати. Наступний крок – це звернення до комісії по трудових спорах. Якщо комісія по трудових спорах не створена або працівник не погоджується з рішенням комісії, робітник має право звернутися до місцевого суду про примусове стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.

На будь якому етапі працівник має можливість звернутися до Держпраці або її територіальних органів із скаргою на дії роботодавця. Таке звернення є підставою для здійснення позапланового заходу контролю за дотриманням законодавства про працю.