Відповідно до ст. 34 КЗпП, простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, нагадує ProPodatki.com.ua

Згідно з вимогами ст. 113 КЗпП, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, час простою не з вини працівника, оплачений з 2/3 чи з окладу встановленого працівнику враховується для надання йому днів щорічної та додаткової відпусток, відповідно і днів компенсації при звільненні. Але при розрахунку щорічної (додаткової) відпустки (компенсації) дні, коли працівнику було оголошено простій (з оплатою 2/3 окладу чи цілий оклад) виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку № 100), оскільки така оплата вважається частковою. І виплати за цей період також виключаються з розрахунку.

За загальним правилом, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу, зокрема, відпусток проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання такої відпустки (пп. 2 Порядку № 100) за виключенням календарних днів, невідпрацьованих з поважних причин.

Щербина Світлана